Верховна Рада ратифікувала Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови. “За” проголосували 338 народних депутатів.
Чи стане вона історичною, і чи справді дасть поштовх до стрімкого розвитку нашої видобувної галузі та економіки в цілому?
Це залежить не стільки від тексту угоди, скільки від її реалізації. А також – від дуже багатьох факторів у майбутньому партнерстві України та США. Але ця угода має шанси стати такою.
Чи є ця угода ідеальною для України?
Ймовірно, ні. Але головне — українській переговорній команді вдалося захистити національні інтереси та усунути ризиковані положення, які містилися в попередніх версіях документа.
Сьогодні перед голосуванням разом з колегами по депутатській групі зустрілися з представниками уряду, безпосередньо залученими до переговорів по угоді. З ключового, що ми почули:
- фонд може претендувати лише на 50% рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Самі ж корисні копалини належать виключно Україні та її народові;
- угода допускає можливість входження у фонд інших країн. Наприклад, наших європейських партнерів;
- що дуже важливо – мова йде про корисні копалини у міжнародно визнаних кордонах України;
- внесок у фонд з боку США може забезпечуватися не тільки коштами, а і військовою допомогою.
Угода надає загальний механізм для залучення американських інвестицій в Україну. А інвестиції, за будь-яких умов, це не тільки кошти, а і робочі місця та розвиток наших інфраструктурних об’єктів. Тому – мій голос також “за”.
Але ще раз – прийняття Угоди це лише старт. Вона задає рамку, але справжній зміст у партнерстві з США ми маємо ще наповнити: через конкретні проєкти, прозоре управління. Від того, наскільки ефективно ми реалізуємо її потенціал, залежить, чи стане вона справжнім поштовхом для економіки і видобувної галузі. Робота тільки починається.